Історія школи
Кодима - це наша рідна земля, домівка, рідний край, де одвічний шум ланів, лагідний і ніжний шепіт колосків, дзюркотливий спів джерел. Це наше родинне вогнище з його славною багатовіковою історією, мудрими, талановитими людьми, багатющими народними традиціями.
Сама Кодима заснована у 1754 році. З її становленням поступово зростав інтерес до освіти. В «Эпархиальных ведомостях» (1902 р.) йде мова про те, що ще з 60-х років в приході була організована школа грамоти, з 1888 року перейменована в церковноприходську школу.
В "Історії міст і сіл УРСР" (26 том, ст.511) написано: "Перший навчальний заклад в Кодимі відкрився лише на початку XX століття. Це була трирічна церковнопарафіяльна школа, в якій навчалося всього 40 хлопчиків. Містилася вона в старенькій селянській хаті. На всі 3 класи, крім священника, був один вчитель. Лише у 1912 році почала працювати земська двокласна школа." Отже, вогники освіти починались з малих хатин, де діти, сидячи на звичайних лавах, за простими селянськими столами, опановували перші ази науки.
Лише в кінці 20-х. років — на початку 30-х XX століття на базі початкової школи була відкрита неповна середня школа (семирічка). Навчались діти у пристосованих приміщеннях. Директором школи був Левицький П.Є.
У 1936 році було побудовано нове двоповерхове приміщення, відкрито середню школу, її директором став Сухін Кирило Несторович (математик), який невдовзі переїхав у м. Балту.
Тому в 1937-38 роках школу очолював Семен Кузьмович Цвігун (історик).
Пізніше, коли Цвігуна С.К. направили в Молдавську РСР в органи Держбезпеки, директором школи став Мошна Тимофій Федотович (математик), якого перед війною забрали в армію. З війни Мошна Т.Ф. не повернувся.
Перед самою війною школу очолив Ротштейн (історик). Заступником директора школи всі ці роки був Бєлінський Павло Кирилович (хімік).
У розбудові першої середньої школи у довоєнний період брали активну участь учителі: Сулковський Ю.Я., Львова Н.С., Паламарчук О.С., Цвігун Г., Мазур Л.К., Белінська І.К., Гіль А.М., Стефанець Д.С., Коржовський І.С., Коржовська М.І., Стефанішин.
Школа працювала в напрямку підготовки учнів для навчання у вищих учбових закладах, щоб забезпечити народне господарство спеціалістами різних професій для роботи в першу чергу в своєму районі.
Кодимька перша школа довгий час була єдиною середньою школою в районі. До війни було всього чотири випуски. Середню освіту здобули до 250 чоловік.
В 1959 році шкільна будівельна бригада в складі 18 учнів на чолі з бригадиром секретарем комсомольського комітету Володимиром Андрелукою будувала майстерню по дереву на 25 робочих місць і майстерню по металу.
В школі в 60-х роках навчалося 44 учні 8-10 класів з навколишніх сіл.
У воєнний період мало дітей ходило до школи. Це були в основному учні початкових класів.
Після звільнення Кодими від фашистських окупантів у 1944 році 1 вересня школа відкрила свої двері для всіх учнів.
Ще продовжувалась війна, умови були складні. Потрібно було створювати бібліотеку, навчальні кабінети, не вистачало парт, іншого необхідного обладнання, але педагогічний колектив був дієздатним, працювали всі творчо, самовіддано.
Директором школи у 1944 році стала Воробйова О.Т., вимоглива в першу чергу до себе, вона вміло спрямувала роботу вчителів, так що школа завжди в районі займала перше місце.
Колимська середня школа за післявоєнні роки випустила 255 десятикласників. Багато з них поступили у вищі та середні учбові заклади, працювали на підприємствах, установах та у сільському господарстві. Серед них срібні медалісти Є. Гісер, М. Гладкий, Т. Яворська.
У післявоєнні роки у школі продовжують працювати Львова Н С., Сулковський Ю.Я., Коржовська М.І., Бєлінський П.К., Белінська І.К., Паламарчук О.С. Поповнився колектив такими педагогами як Шафран Г.С., Глюзіцька Л.П., Стадник Д.С., Крисько Є.С. Шафран Г.С. було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Трохи пізніше влилися молоді колеги Свенціцька М.А., Майборода Г.А., Коваленко Г.С., Гірник П.М., Свенціцький З.А. В 1953-1956 роках школою керувала Крисько Є.С.
Воробйова О.Т. працювала деякий час на партійній роботі. Потім знову повернулася до школи.
У 60-х роках провідним началом навчання і виховання в школі став тісний зв'язок навчання з працею, підготовка учнів до трудової діяльності. Так, учні 1-4 класів набували посильних трудових навичок на уроках ручної праці, учні 5-7 класів - на навчально-дослідних ділянках, доглядали кролів.
Для набуття практичних навичок в школі була створена виробнича бригада плодоовочеводів, яка займалась вирощуванням огірків, капусти, помідор, доглядала молодий колгоспний сад.
Вечорами там часто організовувались ігри, танці, розваги, колективні читки газет, журналів. Учні займалися у вільний час грою в шахи та шашки, організовували конкурси та вікторини, поглиблюючи свої знання з різних предметів, вносячи сюди також нотки гумору та розваг.
Умови для навчальної роботи були складні: зростала кількість учнів, матеріальна база не відповідала вимогам часу, доводилось працювати у пристосованих приміщеннях. Тому Гірник П.М., який прийняв школу від Воробйової О.Т. у 1967 році, поставив собі за мету побудувати інтернат для сільських учнів, реконструювати довоєнне приміщення школи, добудувати нове приміщення, що і було виконано. Гірник П.М. - талановитий вихователь молоді, працював директором 23 роки. Пліч-о-пліч з ним працювали заступники директора з навчально-виховної роботи Рубекіна Є.В., Склярук З.С., Майборода Г.А., яка нагороджена високою державною нагородою орденом Трудового Червоного Прапора.
Порівнюючи з довоєнним періодом зросла матеріальна база школи. Зросла школа і за своїм кількісним складом. Так, в 1970 році в школі було 643 учні, 40 учителів. На кінець 1981 -- 1982 років в школі вже 932 учні, учителів понад 70.
Велику увагу було приділено патріотичному вихованню молоді. У 1980 році загін червоних слідопитів "Червона калина" включився в III етап Всесоюзного конкурсу "Пошук - 80". Діти зустрічались із друзями-ровесниками з Душанбе, Умані, Рибниці, м.Южи Івановської області, з М.Сиктивкар Комі АРСР.
Школа №1 -- опорна в районі з питань планування. В 1982 році педколектив школи за підсумками змагання занесено на районну Дошку Пошани. Багато позитивного в роботі школи відзначено також комісією Міністерства освіти в 1981 — 1982 роках.
Дарієнко М.І., Чернійчук М.О, сім'ї педагогів Дарнопих, Фішманів, Шрайберів, Беріна Г.І., Гречанюк В.І., Трегубчак В.Є., Кушнір М.П., Гіль О.І., Дудник О.І., Пражина Н.Ф. та багато інших членів педагогічного колективу трудились, віддаючи серце і душу дітям.
У 1990 році директором школи став Мельник Ф.Ф., а з 1997 по 1999 рік Удовенко В.О.
З грудня 1999 школою керує Дунаєвська З.П., людина високоосвічена, енергійна, принципова, вимоглива до себе і надзвичайно працездатна. Вона бере саму активну участь у процесі відродження національного виховання і освіти, її нагороджено Почесною Подякою Прем'єр-Міністра України, а також неодноразово грамотами Міністерства освіти України та управління освіти Одеської облдержадміністрації, значком В.С Сухомлинського, "Відмінник освіти .
Заступники директора школи: Попадюк Любов Василівна, Сіряк Тетяна Арсеніївна, Іванова Людмила Анатоліївна.
З 1 вересня 2003 року загальноосвітню школу реорганізовано в НВК "Загальноосвітня школа І - III ступенів-ліцей. На початок 2011 - 2012 н.р. в школі навчається 625 учнів, працює 71 учитель. З них 33 вчителі вищої категорії, 34 мають звання "вчитель-методист" і "старший вчитель".
Учні школи навчалися у двох приміщеннях. Для молодших школярів було реконструйовано будову на території колишньої військової частини. Силами будівельників, вчителів, батьків було створено прекрасну школу для малюків.
З 2016 року реорганізовано в Комунальний заклад "Кодимська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Кодимської РДА Одеської області.
Серед вихованців школи люди найрізноманітніших професій: педагоги, учителі, лікарі, агрономи, інженери різного профілю, військові, вчені та інші.
Багато з них .працюють у Кодимському районі. значна частина вчителів шкіл №1 і №2 - випускники школи.
Вихованцями школи є лікарі: О.В.Шевчук, О.В.Сухонос, А.В.Гладченко; агроном М.П.Мрочко, начальник обласного управління лісового господарства О.Д.Подольський, директор МП "Стандарт" В.О.Склярук.
Чимало вихованців школи знайшли місце в житті за межами Кодимщини. Серед них доцент Одеського політехнічного університету кандидат математичних наук О.В.Свірський, інженер Київського обчислювального центру, який обслуговує Верховну Раду України, О.А.Педешко, льотчик, який свого часу проходив підготовку у групі космонавтів І.П.Швець^ генерал одного з військових відомств у Києві А.С.Пушняков, журналіст столичного телебачення О.В.Свенціцька.
Час плине, як вода в річці...
Історію школи продовжує нове покоління.
